І на тім рушникові...

У рамках тижня української мови і літератури 29 січня відбулося свято української вишивки. Програма свята включала виступи учнівських колективів художньої самодіяльності, презентацію «Українська вишивка». Найбільший інтерес у присутніх на святі викликала зустріч з Айвазовською Раїсою Олексіївною, справжньою майстринею-вишивальницею, дослідником старовинної вишивки, автором методичного посібника для початківців. Цікавою була розповідь з історії української вишивки, яка виникла дуже давно, але хто і коли саме вперше здогадався втілити в узори красу рідної природи, свої переживання та відчуття, ми ніколи не зможемо довідатися. На жаль, тканини та нитки недовговічні, тому наука не може точно визначити час виникнення цього мистецтва.

Дані археологічних розкопок, свідчення літописців і мандрівників минулого доводять нам, що початки мистецтва вишивання на території, яку займає сучасна Україна, сягають сивої давнини і розвиток його не переривався ніколи - починаючи з незапам’ятних часів і до наших днів.

Наприклад, у часи Київської Русі мистецтво художньої вишивки дуже високо цінувалося. Археологічні розкопки підтверджують значне поширення вишивання у стародавньому Києві: на фібулах і срібних браслетах XIII ст. зображено постаті в сорочках з широкими вишиваними манишками.

В Іпатіївському літописі від 1252 р. говориться, що князь Данило Галицький під час зустрічі з королем був одягнений в кожух, обшитий золотими плоскими мережками.

На рубежі XVI-XVII ст. починається могутня хвиля відродження української культури, розвитку різних видів мистецтва, в тому числі й вишивання.

В умовах патріархального укладу сільського життя з натуральними формами господарювання більшість речей домашнього вжитку здебільшого виготовлялася господарем та його сім’єю. Майже в кожній хаті ткали полотно і шили з нього одяг. А вишивка була найпоширенішим способом прикрасити тканину. Вишиванням на Україні займалися майже виключно жінки. Для цієї роботи використовувалась кожна зручна нагода: досвітки та вечорниці, на які дівчата збиралися довгими осінніми та зимовими вечорами.

Раїса Олександрівна продемонструвала велику колекцію робіт, пояснила значення кожного малюнка, щедро поділилася секретами своєї творчості. Усі учасники свята щиро вдячні за цю зустріч, вони побажали Раїсі Олексіївні міцного здоров’я, натхнення, успіхів у такій прекрасній справі!!!