ТЕЗИ ВИСТУПУ НА БАТЬКІВСЬКИХ ЗБОРАХ

Гіперактивна дитина — нетерпляча і метуш¬лива, імпульсивна та агресивна. Не може утри¬мувати на чомусь увагу більш ніж 5—10 хвилин.

Багато і швидко розмовляє, ставить незліченну кількість запитань, але відповідей не чекає, бо за мить встигає зацікавитися чимось іншим.
Ці симптоми, а також надмірне нервове збу¬дження, недостатній контроль над рухами та емо¬ціями, погана координація рухів, швидка втома є симптомами гіперактивності.
Чимало фахівців відзначають щорічне збіль¬шення кількості дітей із таким психічним роз¬ладом. Наприклад, дитячий невролог лікарні «Охматдит» Лілія Кулік констатує погіршення ситуації в її практиці за останні 5 років на 20 %. Хлопчикам цей діагноз ставлять утричі частіше, ніж дівчаткам.
Переважну кількість батьків незвичайна по¬ведінка дітей починає турбувати, коли час го¬туватись до школи. Саме тоді стає зрозумілим, що дитина навряд чи витримає за партою час, відведений на урок. До того ж, імовірно, у неї виникнуть труднощі з пошуком друзів.
На дитячому майданчику гіперактивні діти схожі на торнадо, що знищує на своєму шляху геть усе. Тому батьки інших дітей намагаються тримати своїх малят якомога далі. У гіперактивних учнів є проблеми і з соціальною адаптацією.
Гіперактивна дитина не має затримки інте¬лектуального розвитку, але проблеми у навчанні можуть виникати переважно через непосидю¬чість, невміння концентрувати увагу та погану пам'ять. Маючи достатній потенціал для за¬своєння навчальної програми, діти навчаються недостатньо успішно; у школі вони небажані, однокласники їх не сприймають. На перерві гіперактивна дитина — ініціатор безглуздої бі¬ганини, штовхає, смикає інших, часто є вину¬ватцем конфліктів. Нерідко у запалі бійки ди¬тина може бути несвідомо жорстокою, її важко зупинити.
Лікарі вважають, що гіперактивність є на¬слідком дуже незначного ураження мозку, яке не визначається діагностичними психологічними тестами. Кажучи науковою мовою, йдеться про мінімальну мозкову дисфункцію.
У чому причини гіперактивності? На думку експертів, у багатьох випадках гіперактивність обумовлена генетично. Негативну роль може віді-гравати вік батьків, ускладнення під час вагітності та пологів (стреси, психотравми), захворювання дітей раннього віку, пов'язані з прийомом силь¬нодіючих ліків. Іншими причинами можуть бути: погана екологічна ситуація, харчування з біоло¬гічними добавками, соціально-психологічне ото¬чення. Не останню роль у появі гіперактивності відіграють ЗМІ.
Адекватний корекційно-розвивальний підхід можливий, якщо дорослі глибоко розуміють осо¬бливості розвитку гіперактивної дитини, приймають її такою, якою вона є, беруть на себе відпо¬відальність за її розвиток і послідовно здійснюють необхідні виховні заходи.
Цілком можливо, що в дитинстві у когось із батьків у медичній картці був запис невропато¬лога про надмірну нервову збудливість. Як відо¬мо, дитина, по суті, — дзеркальне відображення взаємин між батьками.
Для таких учнів обов'язковими є режим, спеціальна дієта (обмеження у солодощах), ко¬рисні заняття з покращення тактильних від¬чуттів (ліплення, малювання пальчиками), ігри з водою, спорт, вони потребують спеціального ставлення.
Вказані методи, безумовно, ефективні. Утім, допомогти дитині по-справжньому, а не частково зняти симптоми хвороби, можна лише за умови, коли батьки бажають саме допомогти, а не спрос¬тити собі життя. Вони готові не лише тривалий час витрачати на заняття, дотримуючись однієї лінії виховання, а й працювати над собою: ви¬рішувати власні психологічні проблеми, покра¬щувати мікроклімат у родині.
Намагайтеся любити малюка таким, який він є, спробуйте прийняти його особистість. Обі¬ймайте дитину не менше восьми разів на день, щоб вона відчувала вашу любов, що вона вам потрібна. Обійми заспокоюють і знімають на¬пруження. Любов, на думку експертів, — най¬кращі ліки.
Треба пам'ятати, що для дитини найдієвішими є такі «засоби переконання»:
•    позбавлення задоволення, ласощів, приві¬леїв;
•    заборона приємної діяльності, телефонних розмов;
•    прийом «вимкненого часу» (ізоляція, лава штрафників, дострокове відправлення в ліжко).
ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ
1.    Забудьте про фізичні покарання! Якщо є не¬обхідність удатися до покарання, то доцільно використати спокійне сидіння в певному місці після негативного вчинку.
2.    Частіше хваліть дитину. Поріг її чутливості до негативних стимулів дуже низький, тому гіпер¬активні діти не сприймають доган і покарань, однак чутливі до заохочень.
3.    Складіть список обов'язків дитини й по¬вісьте його на стіну, підпишіть угоду на окремі види робіт.
4.    Виховуйте навички керування гнівом і агре¬сією.
5.    Не дозволяйте відкладати виконання за¬вдання.
6.    Не давайте дитині доручень, які не відпо¬відають рівню її розвитку, віку та здібностям.
7.    Допомагайте дитині розпочати виконання завдання, тому що це — найважчий етап.
8.    Не давайте одночасно кілька вказівок. Зав¬дання не повинно мати складну конструкцію або складатися з декількох ланок.
9.    Поясніть гіперактивній дитині її проблеми і навчіть їх розв'язувати.