Головна Мій профіль Реєстрація Вихід Вхід RSS

Прізвище, ім’я, по батькові: Плюта Тетяна Олексіївна
Рік народження: 1961        
Освіта: вища     
Фах: вчитель математики
Звання, нагороди: грамота відділу освіти Знам’янського виконавчого комітету, 2000 р., Почесна грамота управління освіти і науки Кіровоградської облдержадміністрацйї, 2004 р.
Посада: вчитель            
Педагогічний стаж: 29 р.
Адреса досвіду: НВК «Знам’янська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 2- ліцей», проспект ВЛКСМ, 9, м. Знам’янка, Кіровоградська область.

Тема: Рівнева диференціація в організації навчання математиці. Роль педагогічних технологій при рівневій диференціації.
Мета: Пошук та впровадження шляхів підвищення ефективності навчання учнів математиці. Створення робочого настрою дітей, допомога їм у подоланні труднощів при засвоєнні навчального матеріалу. Формування та розвиток основних груп компетентностей школярів, розвиток пізнавального інтересу та активізація здібностей учнів, забезпечення продуктивної творчої діяльності. 

 Застосовуючи диференціацію в своїй роботі, надавати можливість кожному учню працювати на будь-якому рівні навчальних досягнень і здобути відповідні результати. Учень має не тільки обов’язки, зокрема, засвоїти матеріал на відповідному рівні, а й права, найважливішим з яких є право вибору – отримати відповідно до своїх здібностей і нахилів підвищену підготовку з предмета чи обмежитись середнім або достатнім рівнями засвоєння матеріалу. Тому необхідно організовувати навчання на всіх чотирьох рівнях навчальних досягнень (початковому, середньому, достатньому та високому), а учневі самому обирати рівень засвоєння навчального матеріалу.
Серед позитивних результатів такої роботи є такі:
 -  зменшення навантаження на дітей, які інколи не тільки з соціальних, а й з фізіологічних причин не можуть опанувати високий рівень навчальних досягнень; отримання кожним учнем потрібного саме йому змісту навчання математики;
  -  зникнення страху учня перед оцінюванням.
Способи диференціювання навчальних завдань досить різноманітні. В практиці проведення уроків доцільно використовувати такі:    
  1. Диференціація за ступенем складності (індивідуалізація вимог до загального завдання):
 2. Диференціація за ступенем допомоги.
      Диференційовані  завдання потрібно використовувати на різних етапах уроку. У процесі використання диференційованих завдань відбувається поступовий перехід від колективних форм роботи учнів до частково самостійних і повністю самостійних у межах уроку або системи уроків.
           Однією з форм колективної діяльності на уроці є робота  в групах: постійних, різнорівневих та тимчасово однорівневих. Працюючи в групах, майже всі учні досягають мінімального, запланованого вчителем, рівня навчальних досягнень.
Отже, диференціальний підхід має пронизувати весь навчальний процес. Плануючи диференційовані завдання, потрібно зіставляти їх мету і зміст з рівнем знань і розвитку учнів, шукати спільне в змісті й характері завдань, бо без цього не можна правильно визначити для кожної групи ступінь складності, необхідний і посильний об’єм роботи. Лише за цих умов створюються сприятливі умови для найповнішого розвитку здібностей, вміння і бажання вчитися.
         Використання педагогічних технологій, які направлені на реальне забезпечення диференціації навчання, свідомого і глибокого вивчення математики та застосування набутих знань до розв’язування задач прикладного характеру
1. Це вивчення теоретичного матеріалу великими порціями. Тим самим швидко усвідомлюється достатньо повна система фактів, необхідних для розв'язування задач по даній темі, фор¬мується цілісне сприйняття даної теми чи розділу і усвідомлює¬ться практична направленість його.
2. Технологія "Все пізнається в порівнянні". Саме в порівнянні, в співставленні пізнається істина, зміст, основна суть того, що вивчається.
      Якщо сюди підключити правильний підбір задач, розгляд різних підходів до розв'язування одній задачі, різні види ро¬боти на уроці і в позаурочний час (математичні бої. шоу "Жартують математики". КВК", олімпіади, турніри і т. д.), підтримання достатньо високого рівня задач, підбір "краси¬вих" задач і розв'язків, розповіді з історії розвитку матема¬тики, уроки нестандартних типів з елементами гри і ка¬зок - то все це разом взяте запалить вогники в очах учнів.
     Для прикладу. Тема "Розв'язування систем двох лінійних рівнянь з двома змінними". Перш ніж приступити до вивчення теми, чітко розподіляю весь матеріал на порції, визначаю кількість годин для вивчення теоретичного матеріалу (15-20%). а основ¬ну частину використовую для розв'язування задач.
5—6 % часу — це контрольні роботи, самостійні, семінари-практикуми. уроки нестандартного типу, заліки, тощо.
     При підготовці до вивчення теоретичного матеріалу порціями, склад¬ніший матеріал розглядаю з учнями протягом перших 10—15 хвилин уроку, що є найпродуктивнішою частиною уроку. Потім повідомляю цікавий історичний факт по цій темі, чи розв’язую гарну задачу з практичним змістом - це та частина уроку, де продуктивність праці спадає, а потім знову йде вивчення нового матеріалу.
   Форми і методи вивчення можуть бути різні навіть для пара¬лельних класів. І це залежить від багатьох факторів. Але цій тех¬нології підвладні майже всі теми і розділи курсу математики, впровадження її дає можливість вивільнити час для розв’язування задач глибоких за змістом, таких, щоб свої знання, вміння та навички, учень міг досліджувати, аналізувати.
Основні положення цієї технології такі:
1.     Чим більше інформації повідомляється вчителем і обробляється в класі, тим   більше її відтворюється дітьми.
2.     Всі методи і засоби навчання, які вчитель використовує в ході уроку, а також цільові функції кожного уроку (або системи уроків по темі) мають бути орієнтовані на реалізацію приклад¬ного і практичного направлення навчання в усіх можливих про¬явах. Учні мають чітко розуміти значимість того  чи іншого ма¬теріалу,  близької і далекої перспективи його використання.
    3. Викладання математики повинно викликати живий інтерес в усіх школярів, яким воно адресовано. Тому навчан¬ня бажано проводити у формі повторного відкриття, а не простою передачею ідей.
4.    Реальність має бути в більшій мірі джерелом ідей, ніж об¬ластю їх застосування.
5.    Сучасний урок — це урок демократичний, що проводи¬ться не для учнів, а разом з учнями, глибоко продуманий, організований і керований, з урахуванням дитячих можли¬востей, потреб та інтересів. Це урок, якого чекають, на яко¬му діти відчувають радість творчої праці, де виховання дося-гається не штучно, не мимохідь, а послідовно й логічно через навчання.

Форма відбору:

• Всеукраїнський професійний конкурс
• Регіональний професійний конкурс
• Інші професійні конкурси
• Всеукраїнська виставка освітніх досягнень
• Міжнародна виставка освітніх досягнень
• Науково-методичне видання
• Інше

Основні показники результативності:
Учні є переможцями міських  олімпіад, обласних конкурсів - захистів науково-дослідницьких робіт, випускники школи успішно складають ДПА та ЗНО, учасниками міжнародного математичного конкурсу «Кенгуру», вступають до ВНЗ, де безпосередньо застосовують  знання з математики.
Форма узагальнення: опис досвіду
Схвалено (ким? коли?): методична рада НВК, 2009 р., методична рада міського методичного кабінету, 2009 р.
Місце збереження: методичний кабінет НВК, міський методичний кабінет
Шляхи розповсюдження в системі післядипломної педагогічної освіти області

Інформація про використання:
Вчитель ділиться своїм досвідом на міських семінарах та конференціях є керівником методичного об’єднання вчителів математики НВК